Полкове управління в Україні (середина ХVII-ХVIII ст.)

Київ, 1997. — 74 с. — ("Історичні зошити").
ISBN 5-7702-1083-4На середину XVII ст. в українському суспільстві утворилася нова провідна сила — козацтво, яке боролося за власну незалежну державу. Воно виступило рушійною силою Визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського режиму, політичним результатом якої було становлення й функціонування української національної держави з республінською демократичною формою влади. Як зазначав Д.І. Дорошенко, "козаки зайняли в ній становище організуючої, правлячої й економічно найсильнішої верстви". Державотворчі процеси, що відбувалися в Україні з середини XVII ст., зумовили утворення адміністративно-територіального управління, в основу якого покладався полково-сотенний устрій козацького війська. Полк, що об’єднував козаків певної території і становив військову одиницю, набув значення адміністративного округу, а полковник, як військовий командир, став водночас і головою цивільної адміністрації. Кожен полк іменувався за назвою міста чи містечка, де зосереджувалася полкова адміністрація, до складу якої входили полковник, полкова старшина і канцелярія.