Лісова пісня Лесі Українки і Затоплений дзвін Гергарта Гауптмана

Стаття. Слово і час. – 1990.– № 3 .– С. 15–20 .У «Лісовій пісні» філософські проблеми сутності люд­ського буття висловлено засобами народної мови, фольклору, міфології. Головним об’єктом твору стає людська душа, духовний світ особистості з її почуттями, пережи­ваннями, людина як самоцінність, здатна змінити оточення.Для означення, характеристики, усвідомлення жанрових особливостей «Лісової пісні» важливе місце має порівняння її твору з іншими драмами-феєріями.
«Затоплений дзвін» (1896) Гауптмана, безперечно, мав великий вплив на письмен­ницю. До цього драматурга Леся Українка ставилася з великим пієтетом і чимало писала про ньогоУЇНа думку О. Косач-Кривинюк, «може й не випадково по захопленні драматичними творами Гауптмана Леся Українка переходить і сама майже виключно до драматургії. І чи «Потоплений дзвін» до певної міри не відбився в «Лісовій піс­ні»?». О. Стешенко згадувала, що, захоплюючись твором Гауптмана, поетеса водночас говорила, що автор «зробив помилку — надто мало дав своїй п’єсі фольклорного забарвлення». Про сильне враження, яке справив на поетесу «Затоплений дзвін», можна судити і з численних посилань та згадок про окремі епізоди твору в листу­ванні . До зіставлення «Затопленого дзвону» й «Лісової пісні» вдавалося багато літера­турознавців, зокрема, М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Марковський, В. Петров, чеська дослідниця Л. Геник-Березовська. Спираючись на най­новіші дані німецького літературознавства, М. Ласло-Куцюк іде далі від своїх попе­редників у розшифруванні складної символіки «Затопленого дзвону». На її думку, в цьому творі втілені особисті переживання самого драматурга, який задля нового кохання покинув дітей і дружину. Кохання стає трагедією не лише для героя драми, а й для оточення.